Історія українського героя льотчика підполковника!

Історія Героя Бахмута льотчика підполковника Максима Федорова!

Editor2

Mart 30, 2023 - 21:22 Updated: Nisan 1, 2023 - 05:02

Історія українського героя льотчика підполковника!

ЮСУФ ІНАН - ІНТЕРВ'Ю

Історія українського героя льотчика підполковника!

ЮСУФ ІНАН: Хто така Марія Іванівна Федорова? Чи можете ви надати інформацію про себе?

Марія Іванівна Федорова: Марія Іванівна Федорова, дружина Федорова Максима Сергійовича, який загинув 11 грудня 2022 року під час виконання бойового вильоту в м, Костянтинівка Донецької області, неподалік від н.п. Бахмут.

ЮСУФ ІНАН: Розкажіть про свого чоловіка Федорова Максима Сергійовича?

Марія Іванівна Федорова: Максим народився 14 квітня 1978 року в сім'ї військового. Деякий час проживав на території Польщі, та з розпадом Радянського союзу, Максим з батьками та сестрою Ксенією переїхали в Миргород на Полтавщині, де і пройшли його дитячі і юнацькі роки. В 1995 році вступив на навчання в Харківський інститут льотчиків, який закінчив в 1999 році і був направлений для проходження служби на Львівщину, в м. Новий Калинів. Під час проходження військової служби неодноразово приймав участь в миротворчих місіях ООН в Ліберії. З 2014 року, з моменту вторгнення Росії на наші землі, брав участь в Антитерористичній операції, за що в серпні 2014 року нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, та багатьма іншими державними нагородами та нагородами від командування частини і місцевого самоврядування. В 2018 році звільнився з лав Збройних сил України з посади командира вертолітної ескадрильї. В цьому ж році працевлаштувався в авіакомпанію " Українські Вертольоти", де продовжив літати виконуючи польотні завдання з гуманітарними місіями в Судані, Малі, Сомалі. Також приймав участь в гасінні пожеж в Туреччині в 2021 році. В 2022 році з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, при першій можливості прилетів з-за кордону з відрядження і одразу ж пішов у свою військову частину, де був призваний по мобілізації на посаду старшого льотчика вертолітної ланки вертолітної ескадрильї і вже через пару тижнів полетів у відрядження де виконував бойові завдання. Перебуваючи безпосередньо в військовій частині також багато залучався до польотів адже був льотчик- інструктор, та льотчиком 1-го класу.

Нещодавно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІ ступеня, який йому не встигли вручити при житті. Він був чесним, справедливим, добрим, чуйним, завжди на позитиві і вірив в краще. Він був розумним і мудрим, користувався повагою і авторитетом серед знайомих та співслужбовців. Про таких кажуть " людина з великої букви ". Та 11 грудня 2022 року його життя обірвала російська ракета, яка влучила в вертоліт, командиром екіпажу якого був Максим Федоров. Тоді загинув весь екіпаж, це Максим Федоров- командир екіпажу, Владислав Левчук- льотчик- штурман, та Віталій Маркевич-бортовий авіаційний технік.

ЮСУФ ІНАН: Чи могли б ви розповісти нам про свою сім'ю?

Марія Іванівна Федорова: Познайомилися ми з Максимом навесні 2017 року. Наша сім'я створилася недавно, а точніше, в 2018 році. В 2020 році в нас народився синочок Владислав. Через специфіку професії, ми доволі рідко бачилися. Максим дуже часто був у довготривалих відрядженнях, тому нам зазвичай приходилося спілкуватися по телефону, або в кращому випадку- по відеозв'язку і не бачитися інколи 8 місяців, інколи пів року. Ми лише почали жити, як усі наші плани, мрії, наше життя зруйнували.

ЮСУФ ІНАН: Коли помер ваш чоловік? Як ви сприйняли звістку про смерть вашого чоловіка?

Марія Іванівна Федорова: Для мене день 11 грудня 2022 року найстрашніший в моєму житті, я до останнього відмовлялася вірити в ту страшну звістку що мого коханого вбили. Лише наш синочок мене змушує жити і розуміння того, що я повинна оберігати і виховувати нашу дитину за нас двох.

ЮСУФ ІНАН: Що ви відчували в той момент?

Марія Іванівна Федорова: Це нестерпний біль, який не вщухає, а навпаки- стає сильнішим. Я досі не знаю як мені навчитися жити з тим болем і усвідомленням того, що з цього відрядження мій Максим уже ніколи до нас не повернеться.

ЮСУФ ІНАН: Чи знають ваші діти, що їхній батько помер?

Марія Іванівна Федорова: У Максима троє синів. Від попередніх шлюбів старший Сергій якому вже виповнилося 20 років, і Дмитро, якому лише 11 років. Та наш Влад, якому лише 2 рочки. Діти знають про загибель батька, для них це також непоправне горе і втрата, яку вони дуже важко переживають.

ЮСУФ ІНАН: Чи сумують діти за батьком?

Марія Іванівна Федорова: Владислав ще не усвідомлює всього, тому чекає на татка, хоче йому дзвонити і говорити з ним коли бачить фото в телефоні. Він невимовно розчаровується коли розуміє що тато йому не відповідає, починає плакати, приходиться його заспокоювати інколи декілька разів на день, розказуючи що татко любить його, татко на небі, і Влад одразу починає усміхатися.

ЮСУФ ІНАН: Ви написали звернення до Президента України. Ви хочете, щоб ваш чоловік отримав звання Героя України. Ваш чоловік вже герой. Чому ви подали цю петицію? Яка ваша мета?

https://petition.president.gov.ua/petition/182298

Марія Іванівна Федорова: Для мене мій чоловік звичайно Герой, та створивши петицію я хочу щоб про нього не забували, адже таких як Максим мало. Максим добровільно з власної ініціативи повернувся в армію. Він міг залишитися працювати за кордоном, у нього троє дітей, що також дає можливість відстрочки від армії. Я звичайно теж зовсім не схвалювала такого рішення, але суперечити йому було марно, він сказав " росіяни прийдуть в нашу хату, а я буду за кордоном. Хто як не я. В мене ж є великий досвід, я можу навчити молоде покоління, які ще не мають великих навиків ведення бойових дій і можливо і через цей фактор багато гинуть у цій війні". Я вважаю що Максим достойний нагороди звання "Герой України" адже він знав що іде на війну, він знав що кожне відрядження може стати останнім, і він нас бачить востаннє, він знав що кожен політ може бути останній, та все ж пішов, бо хотів для нас кращого майбутнього, він вірив в краще, і загинув там не лише за нас з сином, але й за спокійне та мирне життя інших. Я хочу зберегти пам'ять про наших героїв, щоб про нього не забули через рік. Щоб наші нащадки знали кому вони завдячують своїм мирним життям у вільній, незалежній, процвітаючій Україні, такою хотів бачити Максим свою державу.

ЮСУФ ІНАН: Де могила вашого чоловіка? Це близько до вашого місця проживання? Ви збираєтеся відвідати цвинтар?

Марія Іванівна Федорова: Могила Максима знаходиться на відстані 20 кілометрів від нашого дому. Це моя Батьківщина, я народилася в селі Сприня. Ми з Максимом дуже часто їздили туди в гості до моєї мами, йому там дуже подобалося. Я часто їжджу на могилу до Максима, буває що і щодня, інколи рідше, все залежить від можливості, та все ж не рідше ніж одного разу в тиждень.

ЮСУФ ІНАН: Що ви думаєте як дружина героя-льотчика?

Марія Іванівна Федорова: Я думаю що в нас немає права здаватися, ми мусимо перемогти ворога, інакше ми просто знехтуємо всім тим за що віддали життя наші найрідніші люди.

ЮСУФ ІНАН: Як ви познайомилися зі своїм чоловіком?

Марія Іванівна Федорова: Ми познайомилися наприкінці зими 2017 року перебуваючи у відрядженні у Луганській області, з часом почали більше спілкуватися, частіше бачитися, і згодом між нами з'явилися вже інші відносини ніж просто дружба. А вже в кінці року ми вирішили жити разом, і з 2018 року ми разом поселилися на орендованій квартирі, та почали вже будувати спільні плани на майбутнє.

ЮСУФ ІНАН: Коли ви одружилися?

Марія Іванівна Федорова: Офіційно ми узаконили наші стосунки 1 вересня 2020 року, а вже на наступний день мій чоловік полетів у чергове відрядження, з якого повернувся в квітні 2021 року і вдома ми його вже чекали з синочком Владиславом, який народився 31 грудня 2020 року.

ЮСУФ ІНАН: Яким був Максим Сергійович Федоров

Марія Іванівна Федорова: Максим був надзвичайно добрим, щирим, співчутливим людяним, довірливим до людей, чим дуже часто люди користувалися. А ще це надзвичайно розумна, мудра людина, завжди виважаний у своїх діях. Він не переставав вчитися, постійно вдосконалював свої вміння та навички у своїй професії, яку дуже любив, він надзвичайно любив небо і літати. Вдосконалював свої знання з англійської мови. Завжди міг прийти на допомогу. Прагнув свої знання та вміння передати іншим, він був відмінним педагогом, дуже радів коли його знання приносять користь іншим. Це зразковий чоловік, батько, син і просто друг.

ЮСУФ ІНАН: Ви спілкуєтеся з друзями свого чоловіка?

Марія Іванівна Федорова: Я спілкуюся з друзями свого чоловіка, інколи звертаюся по допомогу.

ЮСУФ ІНАН: Ваш чоловік був військовим. Він передбачив, що Росія нападе на Україну?

Марія Іванівна Федорова: 16. Мій чоловік як військовий, аналізуючи ситуацію яка складалась в цей час, практично був впевнений в тому що Росія нападе на нас, була якась надія що цього не станеться, але напревеликий жаль це все ж відбулося.

ЮСУФ ІНАН: Він мав для вас якусь пораду?

Марія Іванівна Федорова: Коли відбулося повномасштабне вторгнення російських військ на наші землі, мій чоловік був у довготривалому відрядженні в Африці. По телефону ми обговорювали якийсь певний план дій на випадок війни і звичайно при необхідності він сказав щоб ми з Владом виїхали за кордон.

ЮСУФ ІНАН: Ви зараз у безпечному місці?

Марія Іванівна Федорова: Ми з сином нікуди не виїжджали, і надіюся що не прийдеться покидати своєї рідної домівки. Ми живемо в західній Україні на Львівщині. Тут звичайно не ведуться бойові дії і інтенсивність обстрілів не така у східних територіях України, та все ж про абсолютну безпеку говорити не слід, ніколи не знаємо куди прилетить ворожа ракета.

ЮСУФ ІНАН: Чи є у вас повідомлення для героїчних воїнів, які захищають Україну, і народу України?

Марія Іванівна Федорова: Всім хто захищає нашу державу хочеться побажати сили, здоров'я, наснаги, віри, а найголовніше удачі і Всім повертатися додому, до своєї родини живими, здоровими і з перемогою.

ЮСУФ ІНАН: У вас є послання до президента України Зеленського?

Марія Іванівна Федорова: Президенту хочеться побажати сили, здоров'я, витримки, щоб розумно і мудро керувати країною в такий складний нелегкий для нас усіх час.

ЮСУФ ІНАН: У вас є повідомлення для світових лідерів?

Марія Іванівна Федорова: Я дуже вдячна усім світовим лідерам, політикам і усім хто підтримує нас в такі складні часи, без вашої допомоги ми б не справилися. Прошу і надалі допомоги та підтримки у боротьбі з цим ненависним ворогом, який загрожує усьому світу, а ми робимо все для того щоб вистояти і назавжди зупинити агресора.

ЮСУФ ІНАН: Ваші діти ходять до школи? Як навчаються українські діти? Ви можете надати інформацію?

Марія Іванівна Федорова: Наш Влад ще маленький, тому ми з ним вдома, в школу він піде через 4 роки. Я зараз перебуваю у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, і максимум часу приділяю нашому з Максимом синочку. Влітку плануємо влаштувати Влада в садочок. В умовах війни кількість дітей в групах зменшилася, під час тривоги усіх дітей евакуйовують в укриття, та все ж для мене це дуже сильні переживання за дитину, але мусимо пристосовуватися до тих жахливих реалій в яких живемо.

ЮСУФ ІНАН: Вам приснився сон після смерті вашого чоловіка?

Марія Іванівна Федорова: Мені наснився декілька разів мій чоловік. В снах він завжди спокійний, усміхнений, завжди дома, та інколи попереджає про небезпеку.

ЮСУФ ІНАН: Чи солідарні дружини загиблих Героїв? Не можна забувати українських захисників і героїв, чи плануєте ви створити фонд на цю тему?

Марія Іванівна Федорова: Звичайно дружини загиблих героїв солідарні в тому що ми не маємо права забути наших героїв і повинні зробити все щоб пам'ять про них залишилася назавжди. Можливо з часом усі наші зусилля будуть об'єднані в якийсь фонд, та поко я це з ніким не обговорювала.

ЮСУФ ІНАН: Ваш чоловік помер. Ваша родина дуже постраждала. Вам потрібна фінансова підтримка?

Марія Іванівна Федорова: Звичайно для таких сімей як моя потрібна допомога, і вона ніби надається державою, хоча ми з сином на даний час ще не отримали нічого і живемо на наші з Максимом заощадження, тому я хочу влаштувати сина в садочок та почати працювати. Однак ніякі виплати фінансові не замінять моїй дитині батька, а мені- чоловіка, нас позбавили найціннішого.

ЮСУФ ІНАН: Що треба зробити для полеглих на українській війні? Що потрібно зробити для їхніх родин? У вас є запит від української держави?

Марія Іванівна Федорова: Держава може і повинна зробити все щоб навіки зберегти пам'ять про кожного хто віддав своє життя при захисті цілісності та суверенітету Держави. Держава не може забрати наш біль втрати і переживання, та Держава може і має створити всі належні умови, щоб ті хто пережив страшний біль втрати були впевнені в фінансовому захисті від держави, щоб наші діти які живуть на орендованій квартирі, змогли отримати житло від держави, оскільки їх батько віддав своє життя на війні і вже не зможе збудувати свого дому, та забезпечувати свою дитину. В нас мають бути гарантії, що для дітей чиї батьки загинули на війні буде можливість безкоштовно здобувати освіту в усіх навчальних закладах. Ми маємо бути впевненими, що держава піклуватиметься про нащадків загиблих героїв на усіх рівнях.

ЮСУФ ІНАН: Ваш чоловік коли-небудь отримував нагороду?

Марія Іванівна Федорова: Мій чоловік отримав дуже багато нагород і від держави і від органів місцевого самоврядування та від командування частини, зокрема Максим нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ та ІІ ступенів.

ЮСУФ ІНАН: Що робив ваш чоловік, коли почалася російська окупація?

Марія Іванівна Федорова: Коли почався повномасштабний наступ російських військ, мій чоловік був у відрядженні, так як працював в цей час в авіакомпанії і виконував завдання по контракту перебуваючи в Африці. Та при першій можливості як тільки була проведена ротація, він прилетів в Україну і одразу ж пішов на військову службу та виконувати завдання з захисту своєї держави та нас.

ЮСУФ ІНАН: Як змінилося ваше життя, коли почалася російська окупація?

Марія Іванівна Федорова: Невимовно важко живеться коли постійно чуєш звуки сирени яка сповіщає про тривогу. А жити так в постійному очікуванні звістки від свого коханого чоловіка, який знаходиться безпосередньо в районах ведення бойових дій, це бракує слів щоб описати. Я навіть ворогам не хотіла б бажати переживати ті емоції, той морально-психологічний стан.

ЮСУФ ІНАН: Що ти зараз робиш? Як ти продовжуєш своє життя?

Марія Іванівна Федорова: Я на даний момент перебуваю у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, і намагаюся якимось чином стабілізувати свій морально- психологічний стан, зібратися з думками та почати працювати щоб забезпечити нас з сином, при тому стараючись максимум часу все ж проводити з нашим синочком, адже я повинна йому бути тепер не лише мамою, а й за тата. Хоча ніщо і ніхто ніколи не замінить йому батька і не дасть всього того, що він міг би отримати від тата, адже Максим був ідеальним батьком, а часу вони з синочком провели разом вкрай мало. Максим дуже часто перебував у довготривалих відрядженнях, а спілкування по телефону не може замінити спілкування вживу, а тепер війна в нас назавжди. забрала нашого найріднішого татка, чоловіка і позбавила можливості сина перейняти від батька якісь настанови, в моєї дитини відібрали батька. Тому мені не лишається нічого окрім як всіма способами компенсувати нашому синові цю втрату.

ЮСУФ ІНАН: Ваш чоловік служив у Збройних Силах України у званні підполковника. Ви сказали, що після смерті йому дали звання полковника. Чи могли б ви надати інформацію на цю тему?

Марія Іванівна Федорова: Мій чоловік служив в армії в званні підполковник з 2011 року. Після загибелі Максима, командування частини підготувало усі необхідні документи для того щоб моєму чоловікові було присвоєно військове звання полковник. І 28 січня 2023 року Головнокомандувачем Збройних сил України Максиму Федорову присвоєно чергове військове звання полковник ( посмертно).